Юридична практика. Майже кожна людина в своєму житті має справу зі спадкуванням майна. В результаті чого постає питання оформлення права на спадщину.
Фахову консультацію з цього питання надає начальник відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олена Приходько (на фото).
Законодавчо загальні та процесуальні норми оформлення права на спадщину закріплені у Цивільному кодексі України (далі по тексту — ЦК України), Законі України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах — посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину визначений ст. 67 Закону України «Про нотаріат».
Якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії (пункт 2 частини першої ст. 49 Закону України «Про нотаріат»). Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Згідно пункту 1 частини другої ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до статті 328 ЦК України, підставами набуття права власності є:
1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Для прикладу конкретного звернення до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі — Центр) зазначу. Клієнтка, отримавши постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, звернулась до Центру з проханням допомогти їй визнати право власності на частку в квартирі після смерті її чоловіка.
За життя чоловік клієнтки не здійснив державну реєстрацію права власності на належну йому 1/5 частку квартири, що унеможливило отримання нею свідоцтва про право на спадщину чоловіка за законом у нотаріальній квартирі.
Адвокат Ірина Скрипко-Бічук підготувала позовну заява, зробила адвокатські запити, взяла участь у судових засіданнях.
25 липня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова вирішив позов задовольнити. Визнати за клієнткою право власності на 1/10 частку в порядку спадкування майна чоловіка.
Олена Приходько, юрист, спеціально для видання Суспільний кореспондент
